УКРАЇНА ІНК ПОВІДОМЛЯЄ ПРО ВИХІД У СВІТ КНИЖКИ ВАСИЛЯ РУБАНА “НА ПРОТИЛЕЖНОМУ БОЦІ ВІД ДОБРА”
Василь Рубан. На протилежному боці від добра: Роман. Передмова Віктора Тютюна — Вашинґтон: Україна Інк. — 2026. — 254 с.
Книжка доступна на Амазоні у мʼякій та твердій обкладинках:
https://www.amazon.com/dp/B0GW32RZPZ (ISBN: 979-8250928045. Мʼяка обкладинка)
https://www.amazon.com/dp/B0GW2ZX4B2 (ISBN: 979-8254860631. Тверда обкладинка)
Василь Рубан (1942-2017) – видатний український поет і прозаїк, шістдесятник і дисидент, який був переслідуваний радянською владою за вільнодумство і який шість років провів в увʼязненні, зокрема і в психіатричній лікарні. Роман “На протилежному боці від добра” був написаний Василем Рубаном через декілька років після його звільнення в 1978 році з психіатричних лікарень Дніпропетровська, Казані та Глевахи, де автора “лікували” від свободумства. Опублікований 1992 року в журналі «Київ» і нагороджений «Літературною премією імені Євгена Маланюка». 2014 року Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім.Тараса Шевченка номінувало роман на здобуття Шевченківської премії. 2015 року видавництво «Ярославів Вал» випустило рома окремою книгою.
Такої відвертої, жорстокої правдою прози в Україні немає. Її пише тільки Василь Рубан. У нього за плечима — несамовиті випробування: комуністичний режим запроторив його у в’язницю, психлікарню. Його ім’я було депортоване з літератури. І тільки в роки незалежності повернулися до читача його поезії, ця дивовижна проза, в якій так глибоко йдеться про складну людську природу.
Василь Голобородько: “Василь Рубан належав до невеликого у нас прошарку справжніх людей; тих, у кого слово не розходилось із ділом, хто був готовий у будь-який момент відповісти за написане, сказане, зроблене і хто омріяні ще у молодечому віці ідеали проніс аж до самої смерті, відійшовши у похилому віці людиною слова і честі”.
Дар’я Олефір: «Героєм роману «На протилежному боці від добра» виступає сам Василь Рубан. Олесь Гончар, який одним із перших читав та рецензував твір, назвав роман «автобіографічною сповіддю». Це твір про несамовиті випробування, які довелося пережити автору: комуністичний режим запроторив його у в’язницю, а потім ‑- у психлікарню Автор каже, що перебуваючи там, у справжньому пеклі на землі, вірити в добро йому допомагали добрі люди, які зустрічалися навіть серед працівників найжорстокіших інституцій каральної психіатрії».
Василь Овсієнко: «У творі Василя Рубана одним із найбільш уживаних є слово «страх». Щоб пережити усі катування, Василю Рубану довелося здолати безліч своїх страхів і, звичайно ж, найбільший ‑ страх смерті. Зробити це письменник зміг, лише коли повністю усвідомив його, прийняв як можливе невідворотне, але обрав життя. Найжорстокіше і найжахливіше, коли у людини відбирають статус людський».
Михайло Слабошпицький: «Тематика першого роману у книжці Василя Рубана ‑- показати життя у радянські часи, так би мовити, з чорного входу. Під парадним входом слід розуміти те, що нас привчили бачити, згадуючи життя в СРСР ‑- транспаранти, польові звитяги, радісні рум’яні обличчя ланкових тощо. Роман же показує буденне життя пересічного українця та українського села за часів режиму. Якби роман не називався «Любиш ‑ не любиш», його можна було б назвати за аналогією до «Исповеди сына века» (1836) Альфреда де Мюссе, або «Історії мого сучасника» (1879) Володимира Короленка». Значення цієї прозової збірки та її вагу в українській літературі можна порівняти із романом Кена Кізі «Пролітаючи над гніздом зозулі» (1962). Через критичну неприсутність прози Василя Рубана в українській літературі, коли 1989 року вийшла друком його поетична збірка «Химера», В.Рубана визначили як поета. Частина аудиторії вважає так і донині, адже «Ярославів Вал» видає прозові твори автора вперше».
Україна Інк планує видання цієї книжки у перекладі англійською мовою. Будемо вдячні за спонсорські внески та пожертви для оплати праці перекладача. Підтримати проект можна, перейшовши за посиланням. Дякуємо!
***
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-КУЛЬТУРНИЙ ФОНД |
ALL-UKRAINIAN INFORMATION & CULTURAL FUND