ENG | УКР
Anatoliy Amelin, telling Ukrainian businessmen about the “secrets” of working with investors, basically points to the risks that investors in Ukraine face. Unfortunately, it does not indicate the nature of these risks. Therefore, his answers to the question “what to do?” have a situational nature and do not offer options for a systematic solution to the problem.
Well, let’s help Mr. Amelin. Named and unnamed (“and others”) risks of investing in Ukraine can be conditionally divided into two groups – subjective and objective.
It is easy to see that the risks of a subjective nature are related to the personal qualities of Ukrainian entrepreneurs and the personalized features of their enterprises.
Ukrainian entrepreneurs are the flesh and blood of Ukrainian society, which is distinguished by its infantilism, tendency to emotional bazaar on any occasion and other qualities characteristic of a society with a low level of national consciousness and civic maturity (responsibility).
So, until the level of national consciousness and civic maturity (responsibility) of Ukrainian society as a whole and the entrepreneurial stratum in particular rises, it is unlikely that the recommendations of A. Amelin and his colleagues will help Ukrainian entrepreneurs to get along with investors.
It is a shame, of course, that Mr. Amelin and many of his colleagues, who take the courage to teach entrepreneurs about investment, do not realize this.
The risks of the objective nature, which Amelin only touches on, and even intuitively, are an even more serious problem.
Even when discussing what is commonly called the investment climate, experts like Amelin usually limit themselves to talking about investment legislation, corruption, etc., that is, they once again resort to situational approaches, completely ignoring the fundamentals.
Strangely enough, for some reason, everyone forgets about the historical experience of investing in the USSR and does not even think about the essential reasons for investment failures during the thirty-year period of independent Ukraine.
The explanation is simple, it lies on the surface and it is called the authoritarian-totalitarian Soviet social order, in whose coordinate system Ukraine continues to live. This system of coordinates determines the investment and entrepreneurial component of legislation, the corruption component of the relationship between business and the state in the form of officials, etc.
So, until the Soviet social order is replaced by a qualitatively new social order based on Ukrainian national traditions and customs, it is time to dream about a favorable investment climate in Ukraine for both domestic and foreign investors.
Volodymyr Ivanenko
* * *
СУБʼЄКТИВНІ ТА ОБʼЄКТИВНІ ФАКТОРИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ
Анатолій Амелін, розповідаючи українським бізнесменам про «секрети» роботи з інвесторами, по суті вказує на ризики, з якими стикаються інвестори в Україні. На жаль, він не вказує на природу цих ризиків. Тому його відповіді на запитання «що ж робити?» мають ситуативний характер і не пропонують варіантів системного розвʼязання проблеми.
Ну, що ж, допоможемо панові Амеліну. Названі й неназвані («та інші») ризики інвестування в Україну можна умовно поділити на дві групи — субʼєктивні та обʼєктивні.
Ризики субʼєктивного характеру, як неважко помітити, повʼязані з особистісними якостями українських підприємців та персоналізованими особливостями їхніх підприємств.
Українські підприємці є плоть від плоті українського суспільства, яке вирізняється своїм інфантилізмом, схильністю до емоційного базарування з будь-якого приводу та іншими якостями, характерними для суспільства з низьким рівнем національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності).
Отже, поки не підніметься рівень національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) українського суспільства в цілому й підприємницького прошарку зокрема, навряд чи можна й сподіватися на те, щоб рекомендації А. Амеліна та його колег допомогли підприємцям України порозумітися з інвесторами.
Прикро, звичайно, що цього не усвідомлюють пан Амелін з численними своїми колеґами, які беруть на себе сміливість навчати підприємців інвестиційній справі.
Ризики обʼєктивного характеру, про які Амелін лише зачіпає, і то інтуїтивно, є ще серйознішою проблемою.
Навіть обговорюючи те, що прийнято називати інвестиційним кліматом, фахівці, як той же Амелін, зазвичай обмежуються розмовою про інвестиційне законодавство, про корупцію тощо, тобто вдаються знову ж таки до ситуативних підходів, геть іґноруючи засадниче.
Як не дивно, усі чомусь забувають про історичний досвід інвестування в СРСР та навіть не замислюються над сутнісними причинами інвестиційних невдач тридцятирічного періоду незалежної України.
Пояснення ж просте, лежить воно на поверхні і називається воно — авторитарно-тоталітарний радянський суспільний устрій, в системі координат якого продовжує жити Україна. Ця система координат обумовлює інвестиційну й підприємницьку складову законодавства, корупційну складову взаємин бізнесу та держави в особі чиновництва та ін.
Отже, поки радянський суспільний устрій не буде замінений на якісно новий суспільний лад, заснований на українських національних традиціях і звичаях, годі й мріяти про сприятливий інвестиційний клімат в Україні як для вітчизняних, так і для зарубіжних інвесторів.