Вщухає сила торнадо-урагану, спадає стихія води, заспокоюються після перезбудження учасники заходів з нагоди візиту високого гостя… Час розважливо розібратися в тому, що відбулося.
Оскільки УСІМ не було запрошено на заходи за участю президента України у Вашинґтоні, ми вимушені були користуватися інформацією з ресурсів, які були там представлені. Найменше висвітленою подією виявилося відкриття «Українського дому». Українська служба «Голосу Америки» відбулася лише згадкою. УНІС та інші діаспорні медіа навіть не згадали про таку, здавалося б, знакову подію.
Єдиним джерелом інформації про цей захід виявилися кілька сторінок у соцмережах: сторінка посольства України й профілі посла О. Маркарової (яка декларувала ідею відкриття «Українського дому» у Вашинґтоні либонь найважливішою метою своєї дипломатичної місії), президента УККА А. Футея та інших «лідерів української громади», які на цьому заході одержали державні нагороди з рук президента України. Запощені там фото не давали жодного уявлення про сам «Український дім». Словом, інформація була настільки скромна, що можна було подумати: «а чи був хлопчик? Може хлопчика й не було», — а нагороди діаспорянам В. Зеленський вручав у якомусь куточку посольства України.
Відтак ми почали розбиратися. Адресу «Українського дому» дав нам один із гостей заходу: 2134 Kalorama Road, Washington, DC. Ґуґл допоміг нам довідатися про будинок, у якому відкрили «Український дім». За посиланням можна побачити фото будинку й простору навколо нього. Оскільки на сторінці ріелторської компанії було сказано, що нерухомість виставлено на продаж або під оренду, ми поцікавилися в аґента, за скільки можна купити будинок. Він швидко відповів на нашу есемеску: «Не продається. Ми щойно здали в оренду». За інформацією на сайті можна припустити, що оренда приміщення «Українського дому» коштує +/-$255,000 на рік. Додайте до цього витрати на електроенерґію, воду, каналізацію тощо (це — ще десятки тисяч доларів)…
Наразі ми не маємо інформації про те, хто фінансує «Український дім»: уряд з бюджету України через посольство чи спонсори з числа зацікавлених ділових кіл України та США. В українській громаді США і зокрема Вашинґтону ця тема не обговорювалася. Ю. Чопівський, з яким посол О. Маркарова мала розмову на цю тему щойно по приїзді до США, здається, був присутній на відкритті. Він не відповів на наше прохання прокоментувати подію.
Зазвичай такі заходи, як відкриття установ і пам‘ятників, в українській діаспорі не обходяться без участі священнослужителів, молитов і освячення. Жоден ієрарх чи священик УПЦ чи УГКЦ не був присутній на відкритті «Українського дому». «Я не знаю, чи було освячення», — написав нам учасник заходу. Настоятелі українських церков не відповіли на наше прохання повідомити, чи одержували вони запрошення на відкриття. Це також свідчить, що їх на відкриття «Українського дому» не запрошували.
Хоча відкриття «Українського дому» звелося до поспішного вручення орденів і медалей України (графік президента Зеленського був вельми насичений) та фуршету (посольство України завжди влаштовує щедрі прийняття), наш інформатор залишився дуже задоволеним: «зустріч гарно відбулася».
Дехто з тих, з ким ми обговорювали відкриття «Українського дому», наголошували на тому, що «камерність» заходу пояснюється страхом В. Зеленського перед українською діаспорою, де він програв вибори, з одного боку, і тим, що «Український дім» був задуманий не як місце для спілкування українців, а більше як місце для проведеня посольських прийнять — з другого. Цілком можливо…
Оскільки УСІМ не було запрошено на відкриття, ми вирішили відвідати «Український дім» наступного дня. Всередину ми не потрапили: «Український дім» виявився зачиненим.
Отже, можемо поділитися враженнями від того, що ми побачили. Будинок справді хороший, і садиба дозволяє проводити заходи просто неба або ставити тенти. Локація також хороша, хоч і віддалена від посольства України та пам‘ятника Т. Шевченкові — серця Українського Вашинґтону. Це — квартали, де живуть відомі дипломати. Десь поблизу — помешкання експрезидента США Б. Обами. Кілька готелів, житлові багатоповерхівки…
Що мало б насторожити того, хто вибирав місце для «Українського дому»? Так, особлива любов московитів саме до цих кварталів. На роздоріжжі Коннектикут Авеню й Колумбія Роуд височіє шикарний особняк Лотропа, куплений Москвою 1942 року, з якого не так давно ФБР викурило шпигунське гніздо під вивіскою торговельного представництва РФ. З іншого боку неподалік розквартирований офіс російського військового аташе, а ще з одного боку знаходиться Російський культурний центр. І нарешті — приватний ресторан і ложа, засновані іміґрантом із СРСР (нинішній власник — американець з проросійськими поглядами), з промовистою назвою: «Russia House» («Дом России»).
Від самого початку (озвучення мрії) і до повідомлення про відкриття ми читаємо й чуємо від Надзвичайного й Повноважного Посла України повторюване як мантра: «Український дім». А на щойно відкритому президентом України читаємо: «UKRAINE HOUSE» («Дім України»). Не треба бути видатним стилістом, щоб зрозуміти відмінність такої назви від «Український дім» («Ukrainian House»). Маємо ніщо інше, як підміну.
